1. Чоловіче особове ім’я слов’янського походження, утворене від основ “мир” (спокій, гармонія) та “слава” (хвала, честь); означає “той, хто прославляє мир” або “славетний миром”.
2. Рідкісне прізвище, що походить від однойменного особового імені.
мирослав
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Взяти розлуку з дружиною, як Мирослав Ширяк, відцуратися родини, дітей, старої матері, обов’язків, праці й друзів і почати з пустелі? Тільки як починати з пустелі, коли він, Богдан, любить і дружину, і дітей, і, нехай дещо завладну, — тільки ж такою вона вродилася, і не йому, Богданові, її переінакшувати, — матір?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
– 79, 476 Січинський Денис – 121, 137, 411– 422, 470, 472, 544, 547 Січинський Мирослав – 106, 289, 317 Скальський – 34, 35, 99, 105, 308 Скарбек Станіслав – 53, 59, 71, 87, 97, 98, 105, 146, 167, 199, 209, 213, 223, 241, 245, 252, 242, 258, 268, 270, 283, 305, 308, 385, 388, 399, 440, 462, 490, 526, 527 Скирлінська Теофіля – 147, 148 Скоморівський (Долиняненко) – 65, 214, 247 Скрипка М. – 234 Скріб (Scribe) Огюстен Ежен – 69, 138, 160, 218, 460, 461 Скршіван Антонина див.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: t.d. () |