1. Який минув, пройшов, закінчився; попередній, колишній (про час, подію тощо).
2. Який мав місце в дійсності, але вже не існує; колишній (про стан, явище).
3. У граматиці: дієприкметник минулого часу.
минущий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Віри не доймали: чи то була справді та ніч обмарена, чи то тільки минущий сон. Довідались, що в театрі репетиція, пішли.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”
Частина мови: прикментик () |