Словник Української Мови
Буква
1. Рухаючись, проходити повз когось або щось, залишаючи позаду; пересуватися далі, не зупиняючись біля чогось.
2. Про час, події, явища: проходити, закінчуватися, залишатися позаду.
3. Уникати чогось, обходити щось стороною; пропускати, не торкатися чогось.
4. (розм.) Проходити певний відтинок шляху, подолати якусь відстань.
5. (перен.) Зникати, припинятися (про почуття, стан, явище).
Приклад 1:
Йдучи селом, Палажка заходила в декотрі хати, щоб попрощатися з тими молодицями, з котрими вона лаялась; але як вона лаялась з цілим селом, то для неї довелось сливе не минати ні одної хати і ходити з хати в хату, як ходить піп з молитвою. Прочани йшли день, упросились в одному селі на ніч до добрих людей, переночували й раненько знов пішли в дорогу.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Поган- ські божки однозначно сприймалися нашими книжниками як біси, а по- минати ім’я сатани – не є християнською чеснотою 842. a 212 b 839 Див. його, зокрема у тексті житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”