Словник Української Мови
Буква
1. Відчувати ніжне почуття, любов до когось або чогось; ласкаво, з любов’ю ставитися до когось, чогось; пестити.
2. З давніх часів: дарувати життя, прощати засудженого до смерті; помилувати.
3. Заст. (перев. зі словом «очима») З задоволенням дивитися на когось або щось; любуватися, насолоджуватися видовищем.
Приклад 1:
найпростіш бродити підсвідомо соком, розмаєм милувати око, а треба — безвідмовно йти під ніж. Мені також, як вмерти — осягти нові публіцистичні правди.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Приклад 2:
А iншi обставали за Дениса, кажучи, що такого, як Роман, i милувати не можна — де ж таки! Усе те мусила слухати й Левантина, слухати й мовчати.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”