Словник Української Мови
Буква
1. Тверда або рідка речовина, що утворює мильну піну при розчиненні у воді та використовується для миття, прання чи чищення; традиційно виготовляється з жирів і лугів, сучасне — часто з синтетичних поверхнево-активних речовин.
2. Розмовна назва мильної опери — багатосерійного телевізійного фільму, зазвичай мелодраматичного, зі складною інтригою та емоційно забарвленими сюжетними лініями.
3. Заст. Ласкаве звертання, що виражає ніжність, приязнь (від займенника «ми»).
Приклад 1:
— А ще — про сім святих Тайн, сім дарів Святого Духа, сім діл мило сердя для душі і сім діл милосердя для тіла; про сім прохань Господньої молитви і сім соборних послань; про сім церков Азії, а отже, про сім зірок і сім світильників золотих; про п’ять хлібів і дві рибі і про сім повних кошів», — завершив я. «А також — про сім сплячих юнаків ефеських», — цілком доречно нагадав мій гість.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Венеру за виски хватило, Як глянула, що там Дарес; Їй дуже се було не мило, Сказала: “Батечку, Зевес! Дай моєму Даресу сили, Йому хвоста щоб не вкрутили, Щоб він Ентелла поборов.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Дуже мило з твого боку, коханий, — менi й самiй часом ох як шкода, що я — не мужик).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”