Словник Української Мови
Буква
1. (про дію) Так, що не викликає різких, неприємних відчуттів; ніжно, обережно, плавно.
2. (про фізичні властивості) Так, що має ознаки м’якості (податливість, пластичність, відсутність твердості).
3. (перен., про манеру висловлювання, поводження) Так, що не має різкості, категоричності; тактовно, делікатно, не нав’язливо.
Приклад 1:
Ми якось відразу, незважаючи на різницю у віці, потягнулися одна до одної, але спілкування з такою проскрибованою і небезпечною особою, як я, у видавництві, м’яко кажучи, не культивувалося, тож ми не вельми афішували нашу взаємну симпатію та взаєморозуміння і, якщо хотіли погомоніти про щось важливе й «крамольне», робили це здебільшого десь у кутку біля туалету… Згодом Лариса перейшла працювати перекладачем на українську до Верховної Ради СРСР (існували там і такі посади) і переїхала до Москви. З першим віянням гласности була серед тих, хто оновлював українську громаду в Москві, гуртував людей навколо ідеї незалежности України, опікувався українською бібліотекою, налагоджував культурні зв’язки з Києвом.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”