Значення
-
Абстрактний іменник, що позначає властивість, здатність відчувати, розуміти, створювати або виконувати музику; художнь-естетична чутливість до музики, гармонії та ритму.
-
Характерна ознака твору мистецтва (літературного, поетичного тощо), що полягає у наявності ритмічної, інтонаційної та звукової організації, подібної до музичної.
-
Мелодійність, благозвучність, гармонійність мови або звучання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. музикальність, р. музикальності, д. музикальності, з. музикальність, о. музикальністю, м. музикальності, к. музикальносте