1. Властивий мужикові (селянину), що стосується мужика; селянський.
2. Простий, грубуватий, невитончений; такий, як у простолюдина.
мужицький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Непокірний, чесний і відвертий «мужицький син» давав відсіч «благородним» дітям, міг постояти за себе і слабших товаришів, з гімназистами й учителями говорив виключно рідною мовою, одягався не по-панськи, не вважав ганьбою називати себе українцем і не соромився бути «білою вороною» серед ровесників через власні переконання. У сьомому класі він організував з товаришами гурток, метою якого була боротьба за права людини.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Приклад 2:
— Двiр чистив, одповiдав другий, мужицький старечий голос. — Хiба я вам лакей?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: прикментик () |