Словник Української Мови
Буква
1. (заст.) Дорослий чоловік, муж; також чоловік як особа, що одружилася.
2. (істор.) У Російській імперії — селянин, переважно кріпак; уживалося також як зневажливе позначення простолюдина.
3. (розм., часто зневажл. або ірон.) Чоловік, переважно про людину з грубими манерами, низькою культурою.
4. (простор.) Чоловік як представник статі (зазвичай у розмові жінок).
Приклад 1:
— А добрий жид, — гукнув один п’яненький мужик, — що й гроші зараз дає! Будемо стояти на сході за його!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Дуже мило з твого боку, коханий, — менi й самiй часом ох як шкода, що я — не мужик).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 3:
— принижено чапав до виходу, збентежений i змалiлий, мов заскочений на гарячому (найцiкавiше, мiркує вона собi, що вiн же був красивий мужик, говiркий i дотепний, охочий до життя, i жiнкам подобався, i розпрекрасно знайшлось би де оскоромитись, що ж вiн цноту свою так тяжко берiг, як галицька стара панна, невже тому, що мама вийшла за нього — ще не реабiлiтованого, i вiн цiлий вiк внутрiшньо куливсь, боячись почути од неї вголос те, чим виїдав собi думки, — що занапастив їй життя, а зостатися сам, без неї — знов‑таки, боявся? ), — а судили його, цим разом, усього тiльки за тунеядство (всього тiльки добу протримавши в КПЗ), пiслали всього тiльки на стройку вахтером, вiн сидiв у заскленiй будцi, вiдчиняв браму перед самоскидами, а решту часу читав Бруно Шульца, про якого колись був замiрявся написати книжку, та так i не написав (мав добрий смак до лiтератури, лиш еротики не переносив на дух, як католицький цензор!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”