1. (діал.) Зменшувально-пестлива форма до “мужик” — селянин, сільський житель чоловічої статі.
2. (перен., розм.) Про простодушну, невитончену або некультурну людину (зазвичай чоловіка).
3. (власна назва) Прізвище українського походження.
мужича
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Мужича правда єсть колюча, А панська на всі боки гнуча, І хан сказав так, не сумнись: «Не з мордою Латина битись Против троянських розбишак, Вам треба б перше придивитись, Який то єсть Еней козак! Під Троєю він дався знати Нам всім, як взявся рятовати Богів домашніх і рідню.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
I не легка веселiсть грала в Панасовiм серцi, а давня мужича зненависть, що знайшла своє слово. Озуть пана в постоли!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Мужича робота важка, нечиста, часом голодна й холодна. Та кожен чорт з тебе знущається, та нема такого начальника, щоб тобi до пики з кулаком не лiз!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |