Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується музею, властивий музею, призначений для музею.
2. Який має ознаки, характерні для музейних експонатів; старовинний, рідкісний, що зберігається як пам’ятка.
3. У складі власних назв: що входить до офіційної назви певної установи, організації або об’єкта (наприклад, Музейний провулок, Музейна площа).
Приклад 1:
Про це свідчить його унікальний «музейний» рушник, на якому протягом кількох десятиліть розписувалися й розписуються його друзі та гості (ці автографи потім по писаному вишито нитками різних кольорів) — наочний посібник з історії нашого покоління. Час від часу — також передусім для своєрідного духовного «підзарядження» — я навідувалася до Надії Віталіївни Суровцової, яка жила в Умані.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Нечасті відвідувачі — любителі старовини або підпилі польські туристи — гримають у двері, просяться досередини (бо сьогодні не вихідний і музей мав би бути відчинений), а Васильовська виглядає з-за фіранки, як наляканий привид, як музейний експонат XVI століття і киває головою, що, мовляв, сьогодні Історія недоступна, в неї депресія, а я всього лиш Васильовська, в якої троє рудих доньок і безсмертна вуйна. Малі Васильовські не мають що їсти, ходять в яскравих кольорових сукенках, подарованих їм мешканцями села, в бантиках, але без трусів.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”