Словник Української Мови
Буква
1. Який виконаний з цегли або каменю з використанням розчину; споруджений методом мурування.
2. Який має стіни з цегли або каменю на розчині; цегляний, кам’яний (про будівлю, споруду).
3. У складі власних назв населених пунктів, що вказують на характер забудови або оборонних споруд (наприклад, село Муроване).
Приклад 1:
Тільки мурований паркан навколо Собору, підігнаного своїми розмірами під звичайний губерніальний маштаб, визначав контури меж тієї ґрандіозної в своїй фантастиці будови, що, завершуючи здійснення «грецького» проєкту, повинна була стати більшою за храм апостола Петра в Римі. В туманних присмерках півночі засуджений був би гнити в болотах мовчазний і нерухомий, замкнений в ґраніт Петербурґ.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”
Приклад 2:
Великий мурований дiм, де жив панич Льольо та мiстилась контора, важко сiрiв на чорному небi, холодний, погаслий, i тiльки одно вiкно тьмяно свiтилось, як око напiводкрите. Зате гуральня нахабно смiялась рядом червоних вiкон i гордо пахкала димом.
— Самчук Улас, “Марія”