1. мурмило — діалектне слово, що означає людину, яка мурмоче, бурмоче або говорить невиразно, тихо, з нерозбірливістю; той, хто видає неясні звуки.
2. мурмило — в переносному значенні: людина замкнена, мовчазна, невиразна у спілкуванні; той, хто важко розуміє або виражає свої думки.
3. мурмило — у фольклорних та діалектних текстах: істота або образ, пов’язаний із таємничістю, невловимістю та звуками бурмотіння; персонаж народних оповідей.