мурчання

[murt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Властивий котам низький, рівномірний, вібраційний звук, що виникає при певних станах (задоволенні, розслабленні, іноді при стресі чи болю) внаслідок ритмічних скорочень гортані та діафрагми.

  2. Переносно — тихе, рівномірне, приємне гудіння або дзенькіт, що нагадує звук кота (наприклад, про роботу двигуна, механізму).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мурчання, р. мурчання, д. мурчанню, з. мурчання, о. мурчанням, м. мурчанні, к. мурчання

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів