Древослів

Словник Української Мови

мулиця

[mulɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

Діалектна або застарівала назва м’якої землистої речовини, мулу; тонкодисперсний осад річкового чи морського походження.
(рідко, у народній мові) Грязюка, багниста чи болотиста місцевість, заболочена земля.
(переносно) Те, що забруднює, осквернює; моральна нечистота.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мулиця, р. мулиці, д. мулиці, з. мулицю, о. мулицею, м. мулиці, к. мулице

Більше записів