1. (в інформатиці) спосіб організації обчислювального процесу, при якому в одній комп’ютерній системі одночасно виконуються декілька незалежних програм або кілька частин (процесів) однієї програми, що дозволяє ефективніше використовувати ресурси процесора.
2. (в обчислювальній техніці) режим роботи багатопроцесорної системи або процесора з кількома ядрами, що забезпечує реальне паралельне виконання кількох процесів або потоків команд.