1. У комп’ютерній техніці — спосіб організації обчислювального процесу, при якому на одному процесорі по черзі виконуються кілька програм, що створює ефект одночасної роботи з ними; метою є підвищення загальної продуктивності системи шляхом усунення простоїв процесора.
2. У ширшому сенсі — принцип роботи операційної системи або програмного забезпечення, що дозволяє одночасно виконувати або обробляти кілька незалежних завдань або процесів.