Властивість операційної системи або обчислювального середовища одночасно виконувати кілька програм (завдань) на одному процесорі, шляхом ефективного розподілу його часу між ними.
Режим роботи обчислювальної системи, при якому в її оперативній пам’яті одночасно знаходиться кілька прикладних програм, що передають управління одна одній через певний механізм (наприклад, при очікуванні завершення операції введення-виведення).