1. (діал.) Властивість за значенням прикметника “мулкий”; в’язкість, тягучість (про ґрунт, дорогу тощо).
2. (перен., діал.) Повільність, млявість у діях, мові або характері.
мулкість
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
В сухих поточинах, над темнобоким рінням, Угору ідучи до синіх верховин, Кляв мулкість камінців і дерезу ожин. На горах, поблизу зеленокорих буків За вітром степовим, за перебором звуків Не бачив ні Алми, ні хвалених криниць, Щоб нині, осторонь морських твоїх теплиць, З завзяттям славити у віршах «занепадних» Жорству стежок твоїх і спадів виноградних.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |