Словник Української Мови
Буква
1. Агротехнічний прийом, що полягає в покритті поверхні ґрунту навколо рослин шаром органічного або неорганічного матеріалу (соломи, тирси, плівки тощо) для збереження вологи, боротьби з бур’янами, запобігання ерозії та покращення структури ґрурунту.
2. Процес нанесення, розподілу мульчі (покривного матеріалу) на поверхню ґрунту.
Приклад 1:
Водночас, мульчування обумовлює зниження максимальної за добу температур и ґрунту на поверхні на 12 -25 0С порівняно до чорного пару. Крім того, порівняння систем удобрення черешні свідчить про відсутність переваг у виключно органічної системи порівняно з альтернативною, що передбачає поєднання половинної дози гною з внесенням г уматовмісних добрив за показниками мікробіологічної активності ґрунту, вмісту та фракційного складу гумусу, рухомих (лабільних) гумусових речовин.
— Тютюнник Григорій, “Вир”