Словник Української Мови
Буква
1. Властивість мудрої людини; здатність глибоко розуміти життя, людей, явища, робити правильні, обґрунтовані висновки та приймати розумні рішення на основі знань, досвіду та інтуїції.
2. Глибоке знання, що ґрунтується на життєвому досвіді, спостереженнях, роздумах; сукупність висновків, ідей, що відображають таке знання (наприклад, народна мудрість).
3. У філософії — вища форма пізнання, що поєднує знання, моральну чутливість та практичний розсуд для розуміння найважливіших питань буття.
Приклад 1:
З черемх читаю — з книг столистих — рослинну мудрість вічних пущ. 21 березня 1935 Яворова повість Мав дяк в селі найкращу доню, дівчину явір покохав.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
6 …ф еваідскія премудрост и.— Очевидно, йдеться про мудрість єгипетської міфології. Фіви приблизно в XIII ст.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
и …то bile perpetu и т и ф I л о з о ф с к і й… к а * мен ь… — Йдеться про досліди середньовічних алхіміків, які CkOBO’ рода вважає проявом марновірства та спробою перевершити мудрість природи. Ідея «філософського каменю» приваблювала й сучасних Сковороді містично настроєних масонів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”