мудрець

1. Людина, наділена великою мудрістю, глибоким розумом і життєвим досвідом, що дає змогу правильно судити про життя, робити безпомилкові висновки та давати розумні поради.

2. У давні часи — мислитель, філософ, вчений, який займався осмисленням життя та навчанням інших.

3. Переносно: про того, хто поводиться або висловлюється надто серйозно та навчено, начебто маючи непогрішимі знання (часто з відтінком іронії).

Приклади вживання слова

мудрець

Приклад 1:
Було їм вільно розмовляти Про всякії свої діла, І думати, і мізковати – Яка душа, де, як жила; Багатий тут на смерть гнівився, Що він з грішми не розлічився, Кому і кілько треба дать; Скупий же тосковав, нудився, Що він на світі не нажився І що не вспів і погулять, Сутяга толковав укази І що то значить наш Статут, Розказовав свої прокази, На світі що робив сей плут, Мудрець же фізику провадив, І толковав якихсь монадів, І думав, відкіль взявся світ? А мартопляс кричав, сміявся, Розказовав і дивовався, Як добре знав жінок дурить.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
t словом, й розумом, і житієм мудрець; Любитель простоти і від суст свободи. Не підлий, прямо друг, вдоволений завжди, Досяг на верх наук, пізнавши дух природи, Достойний приклад для сердець, Сковорода.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Знаєте, сонце вмiє жити: ранком воно веселе, вдень — працьовите, увечерi — задумливе, коли за обрiй вiдходить, а бiля нього купчаться хмари, обгортають сонце; воно задумливе, як мудрець. Удень бачив, як гурток дiвчат бiля акацiй iз сапками.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”