1. Властивий мученику або мучениці, що стосується мученика (мучениці); такий, як у мученика.
2. Перек. Сповитий стражданнями, повний мук; тяжкий, болісний.
мученицький
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
За Святу Православну Церкву замордовані бувши, вінець мученицький прийнявши, зі святими мучениками і пра- ведниками радіють. І ці були першомучениками в Руській землі, кров’ю своєю мученицькою землю обагривши, основу незнищенну заклали Свя- тої Непорочної Віри.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”
Частина мови: прикментик () |