1. Який має велику владу, могутній, владний; той, що має вплив на державні справи.
2. Який стосується верховної влади, пов’язаний з нею (заст., вживається переважно в історичних контекстах).
можновладний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
4 Шепоче влесливо диявол: — Страждання світ переступіть, і те, що видиться, як з’ява, постане в можновладний світ. І статись би вкрадливій зраді, та, наче меч, спадає жест — то ми увірували в радість самовідречень і пожертв.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикментик () |