мозаїчність

Значення

1. Властивість або стан, що характеризується поєднанням різнорідних, часто не пов’язаних між собою елементів, які утворюють цілісну картину лише з певної відстані або при певному розгляді; структурна або композиційна різноманітність, що нагадує техніку мозаїки.

2. У мистецтві та архітектурі — характерна риса твору, виконаного у техніці мозаїки; властивість складатися з окремих, чітко окреслених фрагментів (сколів, камінців тощо), які поєднуються в єдине художнє ціле.

3. У біології (генетиці, цитології) — наявність у тканині, організмі або популяції клітин з різним генетичним матеріалом або фенотипом, що виникає внаслідок мутацій, хімерізму або інших процесів.

4. У соціології, культурології та політології — характеристика суспільства, структура якого складається з різнорідних, автономних елементів (етнічних, культурних, релігійних груп), що зберігають свою самобутність, але входять до єдиної системи.

Правопис та відмінювання