Значення
-
Людина, яка любить, цінує та вивчає мову (зокрема рідну), дбає про її чистоту і правильність, займається її популяризацією.
-
Учасник громадського об’єднання або руху, що ставить за мету захист, розвиток і утвердження української мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моволюбець, р. моволюбця, д. моволюбцеві, з. моволюбця, о. моволюбцем, м. моволюбцеві, к. моволюбцю