1. (застаріле) Говорити, висловлювати словами, промовляти.
2. (використовується як вставне слово) Вживається для посилання на чиїсь слова, для уточнення або з іронією; відповідає словам “мовляв”, “де”, “кажуть”.
мовляти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Взагалі, незважаючи на всі пориви, його ніколи не покидала надія на якесь тихе, лагідне життя серед книжок та друзів, і надію цю він хоронив, як запасну частину на випадок різних невдач, як рятівничий пояс, що на ньому плавати хоч і не дуже зручно, але все-таки краще, ніж тонути.Новий секретар був з усіма незмінне й спокійно ввічливий, хоч серце його шукають, чекають, хочуть із ним розмовляти і звертаються до нього з проханнями. Він був певний у обіцянках, точний у словах, прекрасно розумів, що кому можна й треба сказати в літературній, завжди важкій атмосфері, силкуючись в міру змоги бути добрим вентилятором.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: дієслово () |