1. Не промовивши ні слова, не висловившись; безмовно.
2. Не видаючи звуків, тихо; безшумно.
3. Перен. Не виявляючи себе, приховано, непомітно.
Словник Української Мови
Буква
1. Не промовивши ні слова, не висловившись; безмовно.
2. Не видаючи звуків, тихо; безшумно.
3. Перен. Не виявляючи себе, приховано, непомітно.
Приклад 1:
Порожня світличка, без своїх пожильців — Шмідтів, виглядала і мовчазно, й понуро, й сиротливо. Професор постояв, постояв… Вечірнє місячне сяйво, ще бліде, а не ярке, смутно заглядало в вікна… Перший раз за весь час свого побуту в Туапсе серце йому вколола самота.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
1964 «Мовчазно,..» Мовчазно, як дивиться на себе стіл. Сумовиті опали сутінки.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Приклад 3:
Тiчки тодi бiгають, трiщать тини, скаженiють пси, найбiльш крихкотiлi, — дужi пси мовчазно шкутильгають за переможцем, а крихкотiлi в спорзнiй солоднечi гризуться. Спорзно тодi в повiтрi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”