Властивість за значенням дієслова “мовчати”; стан, коли хтось або щось не видає звуків, не розмовляє, не спілкується.
Відсутність розмов, бесід, спілкування; тиша, що панує між людьми або в певному місці.
Умовна назва періоду в історії української літератури (зокрема, другої половини XIX століття), коли через політичну цензуру та заборону української мови публікація художніх творів українською мовою була значно обмежена або припинена.