Словник Української Мови
Буква
Мовбито — сполучник, що вживається для введення непрямої мови або для позначення того, що наступне висловлювання є чиїмось припущенням, думкою або передається не зовсім точно; відповідає значенням «ніби», «нібито», «мовляв».
Мовбито — частка, що виражає сумнів у достовірності сказаного або підкреслює його умовний, не цілком певний характер; відповідає значенням «ніби», «нібито», «як би».
Приклад 1:
В 1864 р. случилась маленька пригодка: один напівбожевільний товариш, ще передо мною скінчивший курс, написав в місцевій газеті статтю — донос проти українофілів, як мовбито прихильників Польщі. Стаття ця показалась огидною космополіту Судовщикову, і він написав одповідь, яку ми вдвох виправляли.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 2:
Оце, власне, були найважніші справи, про котрі я розмовляв на цей раз у Львові з корпусом народовців, мовбито ex officio[23]. Але, окрім того, бували часті розмови більш приватні, особисті з тим чи іншим з народовців, хоч і вони все повертались до справ загальних.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 3:
Німці сміються, що мовбито в Празі в 1848 р. на конгресі слов’ян можна було порозумітись тільки на німецькій мові і звуть ту мову: die panslavische Sprache. А ось тут Ви бачите, що вже німецька мова стає die panrussische, або навіть die pankleinrussische Sprache!
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”