Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “мотивувати”; надання мотивів, причин для чогось; обґрунтування.
2. Процес створення внутрішніх або зовнішніх стимулів, що спонукають людину до певних дій, активізують її інтерес, цілеспрямованість і наполегливість у досягненні мети.
3. (В менеджменті, психології) Система заходів, спрямованих на підвищення зацікавленості працівника або колективу у результатах своєї діяльності, що включає матеріальні та нематеріальні фактори впливу.
Приклад 1:
Ефективним засобом мотивування молодих працівників і закріплення молоді на підприємствах може бути залучення їх до управління. Як зазначалося вище, спонукальним мотивом високопродуктивної праці є необхідність задоволення особистих потреб, тому мотивація праці потребує постійного удосконалення і повинна відповідати потребам працівників.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 2:
Додаткова методологічна база системи TQM охоплює: •• управління якістю продукції на всіх етапах життєвого циклу; 461 Ðîçä³ë 10•• система ведення внутрішньо фірмової інформації про діяльність в галузі якості та результати такої діяльФ ності; •• застосування статистичних методів для обробки інфорФ мації; •• створення проектів з вдосконалення діяльності проФ цесів; •• мотивування співробітників та залучення їх до упФ равління; •• розробка внутрішньофірмових стандартів на діяльність та вдосконалення якості. Наявну інформаційну базу із проблем менеджменту якості можна розділити за двома напрямками: поФперше, осноФ ви TQM на базі закордонних джерел і поФдруге – практичний досвід окремих вітчизняних підприємств щодо розробки сисФ тем управління якістю й використання методів удосконаленФ ня.
— Котляревський Іван, “Енеїда”