мотивчик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “мотив” — невеликий, часто простий музичний мотив, мелодія або наспів.

2. (перен.) Прихована, часто незначна причина, підґрунтя чи привод для якихось дій, вчинків (зазвичай із відтінком іронії або недовіри).

3. (у літературознавстві та мистецтві) Невеликий, другорядний художній мотив, тема або образ, що повторюється у творі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |