мотивчик

[motɪʋt͡ʃɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Зменшувально-пестлива форма від слова “мотив” — невеликий, часто простий музичний мотив, мелодія або наспів.

  2. (перен.) Прихована, часто незначна причина, підґрунтя чи привод для якихось дій, вчинків (зазвичай із відтінком іронії або недовіри).

  3. (у літературознавстві та мистецтві) Невеликий, другорядний художній мотив, тема або образ, що повторюється у творі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мотивчик, р. мотивчика, д. мотивчикові, з. мотивчик, о. мотивчиком, м. мотивчикові, к. мотивчику

Більше записів