Словник Української Мови
Буква
1. Тонка, гнучка мотузка, звичайно зі скручених ниток, волокон або дроту, що використовується для зв’язування, кріплення чи тяги.
2. (переносно) Те, що об’єднує, пов’язує між собою людей, явища, поняття (наприклад, духовні чи родинні зв’язки).
3. (заст., діал.) Мотузка, шнур, міцна нитка.
Приклад 1:
І ми двічі умерти змогли б За чорний вугіль, за чорний хліб; За чорні натруджені руки Ми двічі умерти змогли б. СЛОВО О ПОЛКУ Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
“Відкрив ти немовлятам…” “Залишки немовлятам…” Та всі пророки волають: “Бачив, бачив…” Згадай Самсона, «кий мотуззя й ле ва розтерзує, що знаходить в отруйному їстівне, а в жорсткому солодке. “Насичуся, коли з’явишся мені V славі своїй”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”