1. Зменшувальна форма до слова “мотузка”: короткий шматок мотузки, невелика за розміром або довжиною мотузка.
2. Рідкісне, діалектне: те саме, що “мотузка” — виття з волокон, шнур для зв’язування, підвішування тощо.
мотузок
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Там старчик з’їдає тіло своєї жертви, а душу прив’язує на мотузок з бабиного літа, мотузок, котрий зітліє лише від сурми Страшного Суду, що його нетерпляче очікує старчик, гріючися тим часом у світлі полоненої душі, бо старчикові завжди холодно. Проте «Юдині, що, пізнавши старчика, не злякається й не дасться на «Щмову, старчик дарує багатство й довголіття.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Властиво, коли він, Сорока, за допомогою кількох перехресних мотузок утепливши на грудях і спині піддяганий під шуте пальто піджак старими газетами й ганчірками, з випробуваним успіхом напихані і в подостатком приношені завеликі повстяники, — коли він вибрався надвір зі свого неопаленого закутка, де замерзала вода на столі, оскільки «буржуйку» нічим було палити, а стоси старих часописів він, Сорока, беріг, аби топити зі снігу питну воду, за якою доводилося ходити за кілька кварталів і вистоювати в черзі, а тоді ще й лізти обмерзлими скабами до водорозподільної ями, — він побачив, що трохи загаявся й тому прискорив кроки, щоб вибратися з снігового коридору перш, ніж западуть сутінки, небезпечні для пізніх прогулянок. Однак ступивши з десяток кроків, він раптом відчув на карку страшний невидимий тягар, і тієї ж миті у мозку спалахнуло: він, Сорока, не сам, над ним щось рухається, хоча йому, Сороці, майже несила підвести догори очі.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |