моторчик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “мотор”: невеликий мотор, компактний двигун, зазвичай електричний або пневматичний, що перетворює енергію на механічну роботу для приводу різних пристроїв і механізмів.

2. Розмовна назва електродвигуна невеликої потужності, що використовується в побутовій техніці, іграшках, моделях, комп’ютерних охолоджувачах тощо.

Приклади вживання

Приклад 1:
Моторчик чахкав спроквола. Десь там за морем, за туманом Уже Туреччина була.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |