1. Філософсько-етична концепція, що надає моралі визначального значення в житті людини та суспільства, часто абсолютизуючи її роль і відокремлюючи моральні принципи від конкретних соціально-історичних умов.
2. Схильність до моралізування, настирливого повчання та оцінювання вчинків інших людей з позицій вузької, часто догматичної моралі; моралізаторство.