Значення
-
Властивість або якість, що характеризує схильність до моралізування, тобто нав’язування моральних принципів, повчальних суджень та оцінок поведінки інших людей, часто з позиції самопроголошеної моральної вищості.
-
Сутність твору, вчення чи світогляду, що ґрунтується на моралізаторстві, переважно акцентує на моральних повчаннях та категоричних оцінках добра і зла, іноді в ущерб художній чи аналітичній глибині.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моралістичність, р. моралістичності, д. моралістичності, з. моралістичність, о. моралістичністю, м. моралістичності, к. моралістичносте