моноцентризм

[monot͡sɛntrɪzm] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Концепція або теорія, що виводить походження людства з одного обмеженого регіону (на противагу поліцентризму).

  2. У лінгвістиці — підхід, що розглядає певну мову або діалект як єдиний, центральний і найбільш авторитетний стандарт для всієї мовної спільноти.

  3. У біології (антропології) — гіпотеза, згідно з якою сучасна людина (Homo sapiens) виникла в одному конкретному регіоні (переважно в Африці), а звідти розселилася по всьому світу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. моноцентризм, р. моноцентризму, д. моноцентризмові, з. моноцентризм, о. моноцентризмом, м. моноцентризмі, к. моноцентризме

Більше записів