Значення
-
Властивість або стан того, що є монотонним; одноманітність, незмінність у чомусь (у звучанні, висоті тону, колірній гамі, ритмі, діяльності, настрої тощо).
-
У математиці: властивість функції або послідовності постійно зростати, не спадати або постійно спадати, не зростати на певному проміжку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монотонічність, р. монотонічності, д. монотонічності, з. монотонічність, о. монотонічністю, м. монотонічності, к. монотонічносте