Значення
-
(історичний термін) Назва одного з напрямів у християнській теології VII століття, що визнавав у Христі наявність двох природ (божественної та людської), але лише одну божественну волю та один божественний енергетичний почин (енергію).
-
(релігійний термін) Послідовник або прихильник монотелітства — вчення, засудженого як єресь на Шостому Вселенському соборі (680-681 рр.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монотелефони, р. монотелефона, д. монотелефонові, з. монотелефон, о. монотелефоном, м. монотелефоні, к. монотелефоне