1. Лінгвістичний термін, що позначає характерну риту мови, в якій слова складаються переважно або виключно з односкладових морфем; односкладовість як принципова ознака лексичної системи мови (наприклад, класичної китайської).
2. У поетиці та віршознавстві — вживання односкладових слів або переважання односкладових слів у тексті як стилістичний прийом.