Значення
-
Лінгвістичний термін, що позначає характерну риту мови, в якій слова складаються переважно або виключно з односкладових морфем; односкладовість як принципова ознака лексичної системи мови (наприклад, класичної китайської).
-
У поетиці та віршознавстві — вживання односкладових слів або переважання односкладових слів у тексті як стилістичний прийом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моносилабізм, р. моносилабізму, д. моносилабізмові, з. моносилабізм, о. моносилабізмом, м. моносилабізмі, к. моносилабізме