монопольник

1. Фізична або юридична особа, яка володіє монополією — винятковим правом на виробництво, торгівлю або іншу діяльність у певній галузі, що зазвичай обмежує конкуренцію та дозволяє диктувати умови на ринку.

2. Уживається також у ширшому значенні — про того, хто намагається присвоїти собі виняткове право на щось, монополізувати певну сферу діяльності чи ідеї.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |