Значення
-
(у лінгвістиці) такий, що має лише один варіант вимови, що не змінюється залежно від позиції чи оточення.
-
(у фонетиці) стосовний до звука, який вимовляється з однією артикуляційною установкою або утворюється в одному фокусі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моноотичний, р. моноотичного, д. моноотичному, з. моноотичного, о. моноотичним, м. моноотичнім, к. моноотичний