Значення
-
Властивість або стан, що характеризується походженням від єдиного спільного генетичного джерела або центру; концепція, що виводить різноманітність форм з одного загального початку.
-
У біології (антропології, генетиці) — теорія або погляд, згідно з яким певна група організмів (наприклад, людство) має єдине місце походження (єдиний центр видоутворення), на противагу полігеноцентричності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. моногеноцентричність, р. моногеноцентричності, д. моногеноцентричності, з. моногеноцентричність, о. моногеноцентричністю, м. моногеноцентричності, к. моногеноцентричносте