1. Властивість або стан, що характеризується походженням від єдиного спільного генетичного джерела або центру; концепція, що виводить різноманітність форм з одного загального початку.
2. У біології (антропології, генетиці) — теорія або погляд, згідно з яким певна група організмів (наприклад, людство) має єдине місце походження (єдиний центр видоутворення), на противагу полігеноцентричності.