Значення
-
Філософське вчення, яке виводить усю різноманітність світу з однієї первісної субстанції (матерії або духу), протиставляючись дуалізму та плюралізму.
-
У релігії: вчення про єдину першооснову всього буття, яка часто ототожнюється з Богом або Абсолютом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. монізм, р. монізму, д. монізмові, з. монізм, о. монізмом, м. монізмі, к. монізме
Походження слова (Етимологія)
Слово «монізм» походить від грецького «μόνος» (monos), що означає «один, єдиний». Це філософське вчення, яке стверджує, що в основі світу лежить лише один принцип — або матерія, або дух. В українську мову воно прийшло через західноєвропейські мови, зокрема з німецької (Monismus), французької (monisme) та англійської (monism), які, своєю чергою, утворили це слово на основі латинського «monismus». Це поняття використовується у філософії для позначення протилежності дуалізму та плюралізму.