Словник Української Мови
Буква
1. Представник монгольських народів, що становлять основне населення Монголії, а також живуть у Китаї, Росії та інших країнах.
2. Історичний термін: учасник монгольських завойовницьких походів XIII–XIV століть, воїн армії Чингісхана та його нащадків.
3. Заст. Представник монголоїдної раси; людина, що має характерні антропологічні ознаки (наприклад, епікантус, пряме чорне волосся, специфічну будову обличчя).
Приклад 1:
Але, виїхавши з ліса та наблизившись над стрімкий обрив, по котрім треба було злазити в тухольську долину, мнимий монгол зліз із коня, скинув із себе кожух, і, всім на диво, показалася женщина в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом. — Мирослава, дочка нашого боярина!
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”