монема

[monɛmɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Найменша мовна одиниця, що має одночасно план змісту (значення) та план вираження (форма), тобто мінімальний знак у мові; термін, що вживається переважно у французькій структурній лінгвістиці та відповідає загальновживаному терміну “морфема”.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. монема, р. монеми, д. монемі, з. монему, о. монемою, м. монемі, к. монемо

Більше записів