Філософська концепція, розроблена Готфрідом Вільгельмом Лейбніцем, що розглядає світ як сукупність духовних, неподільних, замкнутих і вічних субстанцій — монад, які, не впливаючи безпосередньо одна на одну, створені Богом і перебувають у передвстановленій гармонії.
У ширшому сенсі — будь-яке філософське або наукове вчення, що бере за основу неподільні, первинні елементи буття (монади).