молитва

1. Словесне звернення віруючого до Бога, святих або надприродних сил, що виражає поклоніння, подяку, благання чи каяття, часто здійснюється за певними ритуальними правилами.

2. Установлений текст такого звернення, що використовується в богослужінні або приватній духовній практиці (наприклад, “Отче наш”, “Молитва до Пресвятої Богородиці”).

3. Перен. Щирі, глибокі думки, прагнення або почуття, що набувають форми внутрішнього звернення до когось або чогось високого, ідеального; заклик, благання.

Приклади вживання

Приклад 1:
24 травня 1936 Молитва за душі топільниць Ми — зводники дівчат, коханці перемовні, ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі, за тих, що нас поїли дурманом любовним, за наших жертв молімось, нещасливі душі! На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень, і сонце тут холодне, мов загаслий камінь.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Володимир Отроковський і Павло Филипович були боярами на весіллі Михайла Драя… І Михайло з головою поринає у навчання, яке було розраховане суворо по годинах: о 6:30 учні прокидались; о 7:00 — спільна молитва, після неї — чай; 7:30–8:30 — готування уроків; 8:45 — 9:00 — спільна «передкласна» молитва; 9:00 — 12:00 — три уроки; 12:00 — сніданок; 13:00–15:00 — два уроки; 15:00–16:00 — гімнастика, танці, праця, лазня; 16:00 — обід; 16:30–18:00 — вільний час; 18:00–20:15 — готування уроків, практичні заняття; 20:20 — чай; 20:45–21:45 — вечірні заняття; 21:55 — вечірня молитва перед сном… Крім учителів у Колегії були ще й шкільні «гувернери», за допомогою яких учні вивчали французьку й німецьку мови. Можна собі уявити, як заповзято вивчав іноземні мови Михайло Драй — у майбутньому поліглот.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 3:
Тоді зринало обличчя його заплаканої, непритомної матері, й йому видавалося, що його ноги підгинаються і він стає на коліна, він заламує руки і невисловлена ніколи розпачлива молитва несамовито видирається йому з горла, наперекір глуздові, наперекір свідомості, проривається з невідомих глибин, як колись у дитинстві…Молитва про те, щоб його минуло найстрашніше… А найстрашнішим є безмежне падіння і морок вічного позорища, загин того, на чому трималося його серце й від чого світ завжди був ясний… Тоді прийде темрява й душу вкриє проказа — проказа презирства до самого себе, незнищима, непоправна, безвихідна… Йому хотілося кричати, благаючи невідомо кого… Матір! Свою матір!..
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |