Значення
-
Напрям у мовознавстві кінця XIX — початку XX століття, представники якого (переважно німецькі та швейцарські вчені) вважали, що всі мовні зміни підкоряються суворим фонетичним законам, що не мають винятків, а аналогія є основним чинником у формуванні мовних форм.
-
Послідовники цього напряму, група мовознавців, які розвивали ідеї так званої лейпцизької школи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. молодограматики, р. молодограматиків, д. молодограматикам, з. молодограматиків, о. молодограматиками, м. молодограматиках, к. молодограматики